Булінг може проявлятися як:

фізична агресія — штовхання, підніжки, удари, бійки;

образлива поведінка — образливі погляди, жести, міміка;

психологічні маніпуляції — поширення чуток, ізоляція від колективу, ігнорування, погрози чи шантаж;

посягання на особисті речі — крадіжки, пошкодження або знищення особистих речей, вимагання грошей;

образи в інтернеті — приниження, погрози або поширення образ у соцмережах, месенджерах тощо.

Батьки мають обов’язково втрутитися, якщо їхня дитина зазнає цькування.

«Не контактуйте із нападником. Також не варто радити своїй дитині “давати здачу”. Це, з одного боку, перекладає відповідальність на мішень булінгу, а з іншого — особливо в старших класах, коли булінг більш витончений і прихований, раптовий спалах агресії з боку вашої дитини зробить саме її винуватою та “неадекватною” в очах вчителя. Покажіть дитині, що ви на її боці та допоможете розібратися. І ні в якому разі не транслюйте упередження про те, що цькують “слабаків” або що “це природний етап дорослішання”», — радить Настя Мельниченко (Nastya Melnychenko), аспірантка Інституту соціальної та політичної психології, гостьова дослідниця департаменту психології Принстонського університету, яка досліджує булінг в Україні, розробниця онлайн-курсів «Школа без цькувань. Учителю» та «Школа без цькувань. Батькам», авторка книги «Зрозуміти (і здолати) булінг».

Поради експертки Насті Мельниченко, як школа може протидіяти булінгу ще до його появи, читайте на сайті ЦГЗ: https://tinyurl.com/u9fjtbuz